Бабич Олександр Володимирович (01.02.1976 – 08.11.2014)

• Випускник закладу.
• Бабич Олександр Володимирович – майор Збройних сил України, заступник командира батальйону по роботі з особовим складом, 128-ма окрема гірсько-піхотна бригада.
• Присвоєно військове звання  - підполковник (посмертно).
• Бабич Олександр Володимирович народився 1 лютого 1976 року в селищі міського типу  Олександрівка (нині Кропивницького району Кіровоградської області).
• Закінчив ЗОШ №3 міста Кропивницький, після школи обрав кар’єру кадрового військового, віддавши армії 21 рік життя. Напередодні війни служив у 128-мій окремій гірсько-штурмовій бригаді (Мукачево) на посаді заступника командира частини по роботі з особовим складом. «В штабі працювати не зміг, пішов до людей.  В його підрозділі ніхто за час служби не втік, не загинув, він про всіх турбувався: організовував просвітницькі і культурні заходи, вирішував проблеми та підтримував підлеглих. І після демобілізації хлопці йому телефонували, в гості запрошували», - згадує дружина Олена Бабич.
• З початком російсько-української війни, попри народження сина, повністю віддався підвищенню боєготовності особового складу бригади. «Саша практично жив у частині, дома бував рідко – вночі прийшов, вночі пішов. Відпустки не було. Ми з сином йому домашню їжу носили кожного дня. На мене вже навіть косо поглядати почали, запитували, чи не втомилася, бо ніхто не приносив так часто», - розповідає Олена Бабич. 
• В серпні 2014 року разом з бригадою вирушив у зону бойових дій. Його підрозділ тоді захищав Луганський напрямок. В зоні бойових дій з початку серпня 2014-го, дружині повідомив: «Настав мій час, я повинен виконати свій обов'язок!»
• П’ятого листопада Олександр Бабич під час масованого обстрілу з боку російської артилерії під Дебальцевим, зайшов у намет, де зберігалися боєприпаси. У цей момент в намет потрапила ворожа міна. Почалася пожежа. Військові, що зазнали опіків, були доставлені до шпиталю Дніпра. У Володимира обгоріло 92 % повернхні тіла, шкіра лишилася лише на грудях під кишенями та на ногах — під берцями, проте Олександр іще кілька днів боровся за життя.
• Помер 8 листопада у Дніпропетровському шпиталі. Того дня синові Артему виповнився перший рік. Без Олександра залишилися дружина Олена, двоє маленьких дітей — Вікторія та Артем. Останніми словами Олександра Бабича були: «Я вас дуже люблю».
• Похований у Мукачеві 12 листопада 2014-го. Солдати з його підрозділу на похованні емоцій не стримували.

Нагороджений

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

27 червня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

25 червня 2015 року - почесний громадянин Мукачевого. 

8 вересня 2015 року у гімназії імені Олени Журливої (колишній школі № 3) відкрито меморіальну дошку на честь випускника Олександра Володимировича  Бабича.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Інформаційні джерела:

https://memorybook.org.ua/2/babicholex.htm