ЦМО учителів суспільно-гуманітарного циклу
з проблеми "Формування життєвих компетентностей за допомогою елементів інноваційних технологій на уроках мови та літератури як шлях творчого поступу педагога та учня."
2023-2024 н.р.
2022-2023 н.р.
19 січня 2023 року в гімназії був проведений семінар "Європейський досвід організації освітнього процесу у середній школі Польщі та Норвегії". Розглянули та обговорили такі питання особливості світнього процесу; система оцінювання в школах; відміності та цікавинки в організації освітнього процесу в школах. Матеріали семінару: виступ Клягіної А.В., виступ Тимофієнко Ю.М. Фотозвіт: фото1 фото2 фото3 фото4
2021-2022 н.р.
Вивчати іноземні мови через позакласні заходи завжди цікаво.Гарною мотивацією до поглибленого засвоєння англійської мови став інтелектуальний брейн-ринг "The Cleverest" "Найрозумніший", який був проведений серед учнів 7 класу. Захід підготувала вчитель англійської мови Клягіна Алла Володимирівна. Для учасників були підготовлені цікаві та творчі завдання. За результатами захопливої та напруженої гри перемогу здобула команда "Sunshine"
До Міжнародного дня рідної мови
Із досвіду роботи учителя української мови та літератури, вчителя вищої категорії Слепцової Тетяни Михайлівни.
КРАЩОЇ НІЖ РІДНА МОВА НЕ БУВАЄ
(Свято рідної мови у межах Місячника української мови та писемності)
Матеріал підготувалавчительукраїнської мови та літератури
Слепцова Т.М.
Кіровоград 2011
Слайд 1
Ведучий 1.З 1 листопада по 1 грудня в школах усієї України проходить Місячник української мови та писемності. До цієї не тільки мовної, шкільної, а й суспільної події, звичайно, долучився і наш учительсько-учнівський колектив. І заключним акордом даної роботи стане сьогоднішнє свято –– Свято рідної мови «Кращої, ніж рідна, мови не буває…».
Слайд 2
Ведучий 2. Мова –– своєрідна візитка кожної людини, за якою судять про її освіченість, ерудицію, начитаність. Знання мови потрібні людині в її повсякденному житті: без них не можна глибоко збагнути почуте або прочитане, вправно користуватися рідним словом.
Ведучий 3. Вона одна у нас така –– Як вірна шабля у Сірка. І як надія у Богдана, Віри праведна рука…І серця, і небес дістане.Без мови в світі нас нема!
Ведучий 4. Далась мені наука непроста,Де кажуть мудрі: мова –– це людина.У мови є і серце, і вуста,І є ім’я красиве – Україна!Ведучий 1. Щасливі ми, що народилися й живемо на чудовій, багатій землі, у славній Україні. Тут –– корінь нашого роду, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій, які ми сьогодні відроджуємо, аби передати в спадок нашим дітям.
Ведучий 2. Рідна земля… Для українця це закучерявлені темними парками Дніпрові схили в Києві, над якими велично здіймаються в небо дзвіниці Печерської лаври; неповторні вулиці під тінистими каштанами.
Слайд 3, 4, 5, 6
Ведучий 3. Це старовинна архітектура Львова, в якій класичні форми чергуються з пишним декором бароко, а там, далі, височать шпилі готичних костьолів.
Слайд 7, 8, 9
Ведучий 4. Це золотоверхий Чернігів над срібною Десною, де під склепінням стародавніх соборів спочивають державці-культурники давньої України.
Слайд 10
Ведучий 1. Це стрункі й стрімкі хмарочоси індустріального Харкова. Це буйно зелена Волинь із плесами чистих озер.
Слайд 11
Ведучий 2. Це мальовнича Черкащина зі щедрими нивами й полями, багата славною історією.
Слайд 12
Ведучий 3. Це рідна моя Кіровоградщина –– батьківщина сучасного українського театру.Слайд 13Звучить пісня «Моя земля» М.Мозгового
Слайд 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21
Ведучий 4. Невід’ємна частина рідного краю –– це рідне слово. Так склалося, що українці ось вже півтора століття їдуть (вимушено чи за власним бажанням) шукати кращого життя за кордоном. Та не можуть вони бути там щасливими, бо разом з омріяною фінансовою стабільністю приходить і почуття, від якого не сховаєшся ні за грошима, ні за дорогими речами –– почуття ностальгії –– суму за Батьківщиною, рідним словом.
Слайд 22
Поезія А.Матвійчука «Ми –– українці»
Про що курличуть в небі журавлі,
Із вирію вертаючись додому?
Чи не про те, як на чужій землі
Почули мову, змалечку знайому.
Про що вітри шепочуть навесні,
Перелетівши океани сині?
Чи не про ті окрилені пісні,
Що линули удаль від України...
З любов'ю і журбою наодинці,
Із невмирущим словом Кобзаря,
Ми, українці, - всюди українці,
Допоки світить нам одна зоря!
Живуть землі співучої сини
В Америці, Канаді й Аргентині,
Їм сняться рідні села і лани,
І очі мавок незбагненно сині.
Летять роки, як сиві журавлі,
Немов журба, сльоза лягла на вії,
І не дає заснути до зорі
Щемлива, наче пісня, ностальгія...
Летіть, летіть нестримні журавлі,
Через усі держави і кордони,
Несіть привіт від рідної землі
Усім, хто в неї вірив безборонно,
Усім, хто зміг у серці зберегти
І землю ту, і мову ту єдину,
Хто крізь усі негоди і світи
В собі проніс любов до України.
Слайд 23
Ведучий 1. Рівень розвитку будь-якої мови оцінюється за тим, скільки галузей людської діяльності вона може обслуговувати. І ми можемо пишатися тим, що українська мова –– то мова різних наук, в тому числі космічних технологій, мова спорту, хліборобства, машинобудівництва, політології, філософії тощо. Та справжню красу національної мови відображає, безумовно, високе художнє слово.
Ведучий 2. Українське слово здатне підняти на боротьбу за свободу і незалежність, передати найглибші людські почуття: смутку і радості, зневіри й надії, кохання й материнської любові. Тільки рідним словом можна так проникливо просити, щоб в маленькій людині не вбивали найдорожчого –– душу, здатну до високого польоту.
Поезія «Земля така гаряча»Л. Кисельов
Земля така гаряча,
Така руда земля.
Маленький хлопчик плаче:
Не бийте журавля!
Притне його до себе Й руками затуля:
Ой, дядечку, не треба,
Не бийте журавля!
Відлине день без'язикий,
І чути в тиші нічній
Люди, дерева, ріки
Тужно кричать: «Не бий»!
Не винести того болю,
Не видати жалю.
Що станеться з тобою,
Мій світе, мій журавлю!
В останню мить побачиш
Намисто з багряних плям,
І буде така гаряча,
Чорна така земля.
Панцерники рокочуть,
Криють Чумацький Шлях,
І бідкається хлопчик:
Не бийте журавля!
Ведучий 3. Давня легенда говорить, що одного разу Господь зібрав до себе всі народи й кожний обдарував певним талантом, тим, що потім принесе йому славу. Французи отримали від Бога у спадок вишуканість та елегантність, німці –– пунктуальність, італійці –– завзятість, росіяни –– владність. Та раптом виявилося, що тільки українці залишилися без подарунка Всевишнього, бо їх він не помітив. І тоді Господь віддав нам те, що залишалося в нього найцінніше, –– пісню.
Ведучий 4. У 60-ті роки ХХ століття російськомовний український поет Леонід Кисельов скаже так:
Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что все на свете — только песня
На украинском языке.Поезія В.Марсюка «Балада про дві скрипки»
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что все на свете — только песня
На украинском языке.Поезія В.Марсюка «Балада про дві скрипки»
Ой зробив хлопчина та й дві красні скрипки –
Поділив надвоє снів своїх красу.
А що перша скрипка - білая лебідка,
А другая скрипка - то вечірній сум.
Закохались в нього дві сестри весною.
Одна - як та нічка, друга – мов той день.
Перша просила грати сумної,
Друга хотіла веселих пісень.
А що перша скрипка - білая лебідка,
А другая скрипка - то вечірній сум.
Закохались в нього дві сестри весною.
Одна - як та нічка, друга – мов той день.
Перша просила грати сумної,
Друга хотіла веселих пісень.
А як розійшлися ті пісні луною,
Він замовклі скрипки сестрам двом віддав.
Кожна дівчина стала вербою,
Леґінь між ними явором став.
Він замовклі скрипки сестрам двом віддав.
Кожна дівчина стала вербою,
Леґінь між ними явором став.
Залишив на світі дві самотні скрипки,
Залишив на світі снів своїх красу.
А що перша скрипка - білая лебідка,
А другая скрипка - то вечірній сум.
Там, де явір став понад плаями,
Там, де явір став понад плаями,
Знову чую відлуння пісень:
Одна верба співає ночами,
А другая співає удень.
Ведучий 1. Про високу музичну культуру українців говорить хоча б той факт, що вишуканий для європейців такий музичний інструмент, як скрипка, для українців був майже народним: згадайте троїстих музик, що тішили наших предків своєю музикою на громадських святах.
Ведучий 2. Тому й не дивно, що часто в українській поезії й не можна зрозуміти, чи то ще продовжує звучати слово, чи то вже здалеку лине з запахом чебрецю і полину мелодія української пісні.
Поезія Ю.Рибчинського «Сіла птаха… »
Сіла птаха білокрила на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля.
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.
Покохала, зачарована струною,
Заблукала та мелодія в гаю.
В гай зелений журавлиною весною
Я понесла своє серце скрипалю.
Йшла до нього, наче місячна царівна,
Йшла до нього, як до березня весна.
І не знала, що та музика чарівна
Не для мене, а для іншої луна.
Ведучий 3. Звісно, справжню пісню може написати тільки та людина, яка добре знає рідну мову, навчилася якнайточніше і якнайглибше висловлювати свої думки,вміло користується мовними скарбами й відчуває милозвучність рідного слова.
Ведучий 4. Право вивчати рідну мову гарантується Конституцією України, 10 стаття якої зокрема проголошує: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України».
Ведучий 1. А знаєте, наш наступний герой гуморески Павла Глазового категорично не погоджується з подібними формулюваннями закону.
Ведучий 2. У чому ж саме?
Ведучий 1. Та ось, слухайте.Коли вибори повторні відбулись, Кум у Раді у Верховній опинивсь. Почалося. Вгамувався в залі шум. Гордим кроком на трибуну вийшов кум. Із графинчика набулькав у гранчак І за звичаєм промовив: - Значить, так... Депутат я двоязичний, потому Об'являю вам, як це так і почему. Тут я должен вам подробно ізложить, Як почав я у странє совєцкой жить. Сам я родом із колхозного села. Всем ізвєстно, яка мова там була. Хто работал, не валявши дурака. Не ламав свого родного язика, Хто ставав сяким-таким керівником, То вже руським об'яснявся язиком, Бо все, що возвишалося над ним, Не хотіли розговарювать родним, Виражались всесоюзним язиком, Щоб між умними не бути дураком. А когда мене у армію взяли, Всі устави там по-руському були, Хто б ти нє бил, чи калмик, а чи кумик, Був об'язан всесоюзний знать язик. Даже год солдат ской служби нє прошол. Как я стал рускоязический хахол.Вот у мене руськомовний є сусід... Він прожив на Україні двадцять літ... Він говорить: - Не дайотся мне язик, Потому что до союзного привик. А для нас російська мова не важка, Єслі варить хоч німножечко башка. Тут вот деякі ізбранніки кричать: Очень трудно український ізучать! Пусть сначала президентом ізберуть, А потом ми овладєєм как-нібудь. З того часу, як залізли ми в ярмо, То з начальством різномовно живемо. Всюди пишуть і по радіо кричать, Що потрібно руськомовних захищать, А я з тих, які балакають двома, В кого мови вже нормальної нема.То скажіть же – хай Господь мені простить– Хто ж нас, двоязичних, захистить.
Ведучий 3. Дійсно, наш сумнозвісний кум забув одні мудрі слова:Не пасує їсти хліб ВкраїниІ не знати мову солов’їну,Бо не личить воду пити з криниціІ не знати мовоньки землиці.
Ведучий 4. Та неповага до рідної мови має, на жаль, безліч проявів. І ось приклад.ЗвертанняСкільки є в нас, любі друзі,Для звертання ніжних слів-I до тата, й до матусі,До бабусь і дідусів!І татусю, й мамусю, й нене,І дідусю, й бабцю теж,-Миле, ніжне, сокровенне-Як ще краще назовеш?А Федько звертання творитьТак, що душу виверта:Замість «мамо» - «ма» говорить,Замість «тату» каже «та»!В школі Беллу-«Бе» гукає, А Меланю кличе «Ме»!Леле! Школу оглашає Белькотіння лиш саме. Учня він імення знає,Та не встигне підійти,Як за ґудзика хапаєІ вигукує:-Ей, ти! Дома:- Ба-а! кричить бабусі. /Ліньки повністю назвать/.Як ви думаєте, друзі,Що йому на це сказать? Мабуть, треба щось кумекать,Бо інакше мимохітьБудем тільки бекать- мекатьТам де треба говорить!
Ведучий 1. Але, що гріха таїти, інколи й серед дорослих трапляються справжні таланти у використанні звертань.Сценка:
- Як звешся, хлопчику?
- Я не знаю.
- А як же тебе кличуть удома?
- Батько каже: шибенику; мама — збитошнику; баба — опришку; дід –– розбійнику, а тітка – люципере!
Сценка: інсценування уривка із п’єси М.Старицького «За двома зайцями» (дія ІІІ, вихід УІ).
Ведучий 2. Проблема збереження своєї мовної ідентифікації для України є одне з найважливіших питань. Тому перед нами постає два шляхи розвитку: або ми повернемося до своєї мови, яка нас поєднує із багатющою культурною спадщиною, створеною попередніми поколіннями, що жили на цій землі, або ми так і залишимося провінцією однієї із сусідніх держав. Так хай же для нас будуть дороговказаом мудрі слова А.Малишка.
Буду я навчатись мови золотої
У трави веснянки, у гори крутої
В потічках весною, що постане річкою
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою
Буду я навчатись мови блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
Щоб людському щастю
Збанок свій надбати,
Щоб раділа з мене Україна мати".
(А. Малишко)
