Кілька аргументів «проти» понаднормованого спілкування учнів із комп'ютером: 
• Навантаження на зір. Офтальмологи забили на сполох у зв'язку з глобальною комп'ютеризацією і на¬віть придумали спеціальний термін — «комп'ютерний зоровий синдром», який зустрічається практично у всіх користувачів. 
• Незручна поза. Робота за комп'ютером змушує школяра тривалий час дивитися на екран і одночасно тримати руки на засобах управління (клавіатура, миша, джойстик). Це змушує тіло займати певне положення і не змінювати його до кінця роботи. Через обмежені рухи під час тривалої роботи за комп'ютером виникають захворювання суглобів кистей рук, утруднене дихання, остеохондроз. 
• Випромінювання. Те, що називається радіацією (гамма-промені і нейтрони), монітор взагалі не виробляє. Але потенціал між екраном дисплея і обличчям людини, що сидить перед ним, розганяє порошини пилу до величезних швидкостей. Необхідно постійно знижувати кількість пилу в приміщенні за допомогою вологого прибирання. 
• Психічне навантаження і стрес у разі втрати інформації. Психологи стверджують, що комп'ютер може стати причиною довготривалих порушень психічного та інтелектуального розвитку дітей. У так званого комп'ютерного покоління гірше працюють деякі види пам'яті, спостерігається емоційна незрілість, безвідповідальність. Комп'ютероманія виникає тоді, коли діти прагнуть компенсувати відсутність чуйності й тепла в реальному світі, занурившись у світ віртуальний. Комп'ютерна залежність — проблема, з якою намагаються боротися у всьому світі. 
• Десоціалізація. Відчуваючи тривогу, дитина стає агресивною або прагне «піти»: в алкоголізм, наркоманію, релігійні секти і, зрештою, у гру. Занурюючись у віртуальний світ, дитина ніби відгороджується від реальності, перестає цікавитися навколишнім. Діти, що надають перевагу віртуальному середовищу, не вміють «вливатися» у соціум, який живе реальним життям, ставить реальні вимоги і диктує реальні правила поведінки. Такі діти мають великі труднощі у спілкуванні, не впевнені в собі, закомплексовані та сором'язливі, водночас вони культивують у собі неврівноваженість, неуважність, неохайність, самоізоляцію, втрату звичних цінностей, внутрішніх орієнтирів, байдуже ставлення до близьких. 
• Комп'ютерна залежність. Не менш небезпечна, ніж наркотична, оскільки призводить до значного порушення психічного і фізичного здоров'я школярів. Особлива підступність комп'ютерної залежності полягає в тому, що процес звикання відбувається повільно і непомітний на перших стадіях. Поступово дитина проводить за комп'ютером все більше часу, він стає для неї не лише джерелом знань, а й починає емоційно заміняти школяреві оточуючих людей. Психіка дитини ще не-достатньо стійка, деякі комп'ютерні ігри та інформація з Інтернету можуть призвести до змін світогляду, перегляду моральних норм тощо. У серйозніших випадках можуть виникнути психічні розлади. Шкільне дослідження засвідчило поінформованість школярів про комп'ютерну залежність, однак певна частина учнів уже визнає свою залежність від комп'ютера. 
Все це зворотний бік медалі, на якій написано: «Інформаційні та комунікаційні технології».

Таким чином, стає очевидним, що зловживання, комп'ютерними іграми, тривале перебування у віртуальному середовищі згубно впливають на особистість дитини. Тому вкрай важливо дорослим з'ясувати, що стає для дитини причиною самоізоляції: 
• потреба самореалізації; 
• емоційна розрядка; 
• виявлення конформізму (модно, престижно, як усі); 
• задоволення інтелектуальних потреб; 
• розвиток важливих для життя якостей. З'ясувавши суть проблеми, легше спланувати стратегію подальших дій: 
• корекцію дозвілля та навчальної діяльності школярів; 
• залучення дитини до суспільної діяльності; 
• корекцію стосунків у сім'ї; 
• визначення життєвої перспективи, виходячи із самоусвідомлення своїх потенційних можливостей та ціннісних орієнтацій; 
• урахування фізіологічних особливостей дитини як невід'ємної умови соціального розвитку; 
• створення умов для успішної соціалізації дитини.

Спільна робота сім'ї, школи, суспільства забез-печить вирішення поставленої проблеми, сприятиме вихованню фізично і психічно здорової молоді, формуванню ціннісно-змістового способу життя, з переконанням того, що здоровим бути необхідно.

Джерело: http://proflicey020.ucoz.ua