КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "ГІМНАЗІЯ ІМЕНІ ОЛЕНИ ЖУРЛИВОЇ КРОПИВНИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ"

 





Мужність і героїзм випускників школи

 

 

 

 

Говоров Федір Іванович -

командир вогневого взводу 276-го гвардійського легкого артилерійського полку 23-й гвардійської легкої артилерійської бригади 5 артилерійської дивізії 4-го артилерійського корпусу прориву 61-й армії Білоруського фронту, гвардії старший лейтенант.

Народився 24 червня 1919 року в селі Підгайці нині Кіровоградського району Кіровоградської області в родині селянина. Українець. Член ВКП(б)/КПРС з 1940 року. У 1935 році закінчив 8 класів Кіровоградської школи № 3 і школу фабрично-заводського учнівства. Працював на заводі "Червона Зірка" в місті Кіровоград.

У 1939 році призваний до лав Червоної Армії. У 1942 році закінчив прискорений курс Ростовського військового артилерійського училища. В боях Великої Вітчизняної війни з квітня 1942 року. Воював на Центральному, Білоруському фронтах. Командир вогневого взводу 276-го гвардійського легкого артилерійського полку гвардії старший лейтенант Ф.І. Говоров відзначився в боях за плацдарм на правому березі Дніпра. 23 жовтня 1943 року біля села Червоний Ріг Лоївського району Гомельської області його взвод прийняв на себе основний тягар ворожої контратаки і знищив багато гітлерівців.

Коли ворог підійшов до позицій, кинувся з гранатою вперед і потягнув за собою воїнів розрахунків гармат і стрілецькі підрозділи. Контратака була відбита, зайнятий рубіж утримано. У цьому бою відважний артилерист Федір Іванович Говорів загинув. Похований у місті Чернігів у братській могилі в парку на Валу.

Указом
Президії Верховної Ради СРСР від 9 лютого 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії старшому лейтенанту Федору Івановичу Говорову посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоної Зірки, медалями
. Портрет Героя встановлений біля входу на завод "Червона Зірка" в Кіровограді.

 

 

 

 

 

Крюченко Володимир Пилипович -

рядовий, кулеметник 133 стрілецького Ленінградського полку, 72-ї стрілецької Павловської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії

 

Народився 7 січня 1926 року на станції Трепівка Знам'янськогб району в родині організатора першої комуни. Українець. Член В Л КСМ з 1944 року. Дитинство пройшло в Казарні, на станції Трепівка і в радгоспі «Бешевський» на Донбасі. До війни учень СШ № 3 в Кіровограді.

У квітні 1944 року Знам'янським райвійськкоматом призваний на фронт. Перше бойове хрещення одержав під Ленінградом. У боях за Таллін відзначений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. 24 січня 1945 року при форсуванні Одера кулеметним вогнем підтримав наступ піхотинців. Вже поранений у плече, знищив п'ятнадцятьох фашистів. Поле бою покинув лише після третього поранення в руку.

Указом Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 квітня 1945 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Одера і утриманні плацдарму рядовому Крюченко Володимиру Пилиповичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі Золота зірка.

Його нагороджено також польським орденом Грюнвальдської битви, кільканадцятьма медалями.

По війні - старшина надстрокової служби В. П. Крюченко в одній з авіаційних частин Київського військового округу. Після звільнення в запас працював начальником цеху фабрики «Победа» м. Київ. Помер у 1974 році. Похоронений на Байховому кладовищі м. Київ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Філоненко Петро Євдокимович

 

заступник командира 392 окремого саперного батальону 232 Сумської стрілецької дивізії 40-ї армії 4-го Українського фронту, капітан.

Народився 1912 року на станції Знам'янка в сім'ї залізничника. Українець. Член КПРС. Навчався у Кіровоградській школі №3. Працював на залізниці спершу в Знам'янці, згодом — у Кіровограді, звідки у квітні 1933 року призваний до лав Радянської Армії. Учасник боїв з білофіннами. Закінчив військово-піхотне училище.

У Великій Вітчизняній війні з червня 1941-го. Особливо відзначився під час форсування Дніпра в районі Вишгорода в жовтні 1943року. взводом саперного батальйону зайняв оборону на правому березі ріки, і, незважаючи на шалений обстріл, продовжував перекидати передові загони, посилюючи темпи форсування. Покинув переправу лише тоді, коли ворожий осколок звалив капітана з ніг.

 

Відзначений також орденами: Леніна, двома — Червоного Прапора, Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома — Червоної Зірки, шістьма медалями Радянського Союзу.

По війні продовжував службу у Збройних Силах СРСР. 10 квітня 1971 року підполковник запасу П. Є. Філоненко помер після тяжкої хвороби. Похований у Кишиневі. П. Є. Філоненко — почесний комсомолець Знам'янки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Григорій Олексійович Таран
(18 жовтня 1912 - 15 листопада 1948) Герой Радянського Союзу, командир авіаційного транспортного полку, капітан. Біографія
Григорій Олексійович Таран народився в селі Мамаївці Кіровоградського району Кіровоградської області в селянській родині. Українець. У 1929 році закінчив Кіровоградську школу № 3. У 1933 році закінчив Батайську школу пілотів цивільного повітряного флоту (ГВФ). Працював в ній льотчиком-інструктором, працював льотчиком в Середній Азії, здійснював польоти в складних погодних умовах в гірських районах, в 1938 році переїхав в Новосибірськ, де так само працював льотчиком-інструктором в аероклубі. У 1941 році був призваний в Червону армію

На фронтах Великої Вітчизняної війни з липня 1941 року. За час служби здійснив 660 вильотів на фронт та в тил противника до партизанів. За час служби пройшов шлях від льотчика до командира 3-го авіаційного транспортного полку 1-ої авіаційної транспортної дивізії. Він був ініціатором польотів на гранично малих висотах, що знижувало ризик піддатися зенітному обстрілу. Такий прийом, зокрема, він використовував при доставці вантажу продовольства і боєприпасів частинам 1-ї ударної і 11-ї армій Північно-Західного фронту, які були відрізані супротивником. У 1942 році, при вивезенні з блокадного Ленінграда важливого вантажу, літак Г. Тарана потрапив під обстріл супротивника, сам пілот був поранений в ноги, але все ж зумів дотягти до свого аеродрому.

У 1943 році ескадрилья, якою командував Г. Таран зробила 126 вильотів до партизанів Криму, доставивши 120 тонн продовольства і вивозячи більше 600 поранених партизанів і дітей. Сам Г. Таран був відряджений у Великобританію, де провів випробування нового транспортного літака «Альбимал-1» і перегнав його в СРСР. Після призначення командиром полку Г. Таран здійснив 225 вильотів, з них 61 з посадкою в тилу супротивника.
Звання Героя Радянського Союзу Г. Тарану було присвоєно 5 листопада 1944 року.
У травні 1945 року Г.Таран доставив у Сан-Франциско групи радянських дипломатів, які брали участь у створенні ООН.

В 1946 році після демобілізації Г. Таран став працювати заступником командира окремої авіаційної групи міжнародних повітряних сполучень. Брав участь у випробуваннях нових транспортних літаків і освоєнні нових міжнародних маршрутів. 15 листопада 1948 року трагічно загинув. Був похований у Москві на „Новодевічьєм” кладовищі. На могилі встановлений бюст Героя  Ім'я Героя носить льотне училище Аерофлоту в місті Сасово Рязанської області. Ім'я Героя носить середня школа – гімназія №13 в селищі аеропорту Внуково. У школи встановлено бюст Героя

Нагороди: 2 ордена Леніна; 3 ордена Червоного Прапора; 2 ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня; Медалі. Пам'ять.