КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "ГІМНАЗІЯ ІМЕНІ ОЛЕНИ ЖУРЛИВОЇ МІСЬКОЇ РАДИ МІСТА КРОПИВНИЦЬКОГО"

 







Сторінка психолога

 

 

 

 


ЗУПИНИМО ТОРГІВЛЮ ЛЮДЬМИ РАЗОМ


Що таке торгівля людьми?

 

Торгівля людьми означає здійснювані з метою екс-

плуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або утримання людей шляхом загрози, силою або її застосуванням або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. (Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми і покарання за неї, стаття 3 Конвенції ООН проти транснаціональної організованної злочинності).

 

Міфи про рабство:

 

Міф 1. Я ніколи не потраплю до тенет сучасного рабства.

Будь-хто може стати жертвою торгівлі людьми. Работорговці використовують винахідливі схеми, щоб люди повірили у привабливі обіцянки кращого життя за кордоном. Ніхто не захищений від цієї загрози, поки не усвідомить ризик та дізнається як захистити себе.

Міф 2. Поїздки за кордон цілком безпечні.

Поїздки за кордон можуть стати небезпечними, якщо в тебе немає повної та точної інформації. Їдь з дому тільки дізнавшись про права країни, твої права, адресу, за якою плануєш проживати та місця, куди можна звернутися по допомогу. Візьми із собою копії проїзних документів.

Факт: За статистикою, близько 10% українців працювали  за кордоном майже без будь-якого юридичного захисту.

 Міф 3. Торгівля людьми існує тільки за межами моєї країни.

Потрапити до тенет торговців людьми можливо не тільки за кордоном, а й на території України. Часто людей вводять в оману та продають в межах їх рідних країн.

Факт: Україна – не тільки країна постачання, а й країна транзиту, а інколи і країна призначення.

 Міф 4. Торгівля людьми не є злочином.

В Україні торгівля людьми вважається кримінальним злочином, за який передбачено позбавлення волі на строк від З до 15 років. З 2000 р. в Україні діє спеціальний правоохоронний підрозділ по боротьбі із торгівлею людьми.

Факт: У 2006 році Україна внесла зміни до ст.149 Кримінального кодексу, що наближає законодавство України до Парламентського Протоколу ООН.

 Міф 5. Торгівля людьми стосується лише проституції.

Примусова проституція це тільки один із багатьох форм експлуатації людей работоргівцями. Примусова трудова екс­плуатація без оплати праці, дитяча пор­нографія, донорство органів без згоди людини є також формами торгівлі людьми.

Факт: Наймолодшу, 3-річну жертву торгівлі людьми, використовували для жебрацтва; найстаршу – 73-річну – для примусової праці.

Міф 6. Тільки молодих жінок продають у рабство.

Торгівля людьми стосується не тільки молодих жінок. Чоловіків використо­вують на будівництві та у сільському господарстві, старших жінок експлуа­тують для домашньої роботи, а дітей - примушують жебракувати.

 Міф 7. Тільки неосвічені люди з сільської місцевості можуть стати жертвами.

Багато потерпілих мають незакінчену або вищу університетську освіту. Біль­шість з них мешкали у містах. Серед них бухгалтери, медсестри, вчителі, пілоти, інженери та інші.

Факт: Згідно опитуванню, 54% опитаних жертв торгівлі людьми мають незакінчену або вищу освіту.

 Міф 8. Потрапивши у пастку, можна втекти в будь-який час.

Потерпілих обмежують у свободі пересу­вання, у них забирають документи, їм чи їх сім'ям погрожують, якщо вони не погоджуються співпрацювати. Работоргівці часто використовують страх люди­ни, погрожуючи, що їх депортують, якщо вони проситимуть про допомогу.

Факт: Жертв торгівлі людьми інколи перепродають від власника до власника. 

Міф 9. Ніхто не допомагає потерпілим від торгівлі людьми.

МОМ та більше ніж 70 неурядових організацій надають психологічну під­тримку, медичну допомогу, послуги юристів та адвокатів. Вони допомагають потерпілим здобути іншу освіту чи професію, а також надають підтримку сім’ям потерпілих.

Факт: Мережа громадських організацій, що допомагають постраждалим від торгівлі людьми, включає окрім неурядових організацій релігійні та освітні установи.

 

 

 

 

У нашій школі з 17 по 21 листопада проведено тематичний тиждень толерантності.
В рамках тижня толерантності у навчальному закладі проведено конкурси газет «Толерантність – це можливість знайти нових друзів» (5-6 класи), «Толерантність – це шлях до миру» (7-8 класи),  «Толерантність починається з мене» (9-10 класи).
Проведено класні години, відкрито «Скарбничку добрих справ», створено «Віночок толерантності». Щоранку визначався настрій учнів та вчителів нашої школи. В класах проведено акцію «Візьмемось за руки!».
Також, проводилося анкетування, в якому було обрано найтолерантнішого вчителя та учня школи.
Наша головна мета – розуміти,  що толерантна людина творить майбутнє життя. Вона з глибокою пошаною ставиться до традицій свого народу, до творів культури попередніх поколінь. Толерантна людина ніколи не зруйнує пам’ятник,не спалить книжку, не знищить картину. Навпаки, вона захистить – вірою, силою, розумом – минуле. Сучасне й майбутнє.

































 


 

 

 

ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ

ШАНОВНІ ДРУЗІ

       Якщо у тебе виникла проблема у відносинах з друзями або батьками і ти не бажаєш ні з ким ділитися, в нагоді стануть наступні телефони довіри:

 

  1. Служба у справах неповнолітніх. М. Кіровограда, вул. Тімірязєва 84, 22-54-98.
  2. Служба у справах дітей Кіровоградської міської ради. Вул. Велика Перспективна 41. каб 109. Тел.: 24-99-82.
  3. Фонд соціального захисту інвалідів: вул. Гагаріна 9. Тел.: 22-38-58.
  4. Цілодобова телефонна лінія УМВС України в Кіровоградській області «Громадянська позиція». Вул. Дзержинського 41. Тел.: 0-800-509-102.
  5. Всеукраїнський «Телефон довіри»: Тел.: 0-800-500-335 (безкоштовно по Україні).
  6. Національна «Гаряча лінія» з питань насильства: Тел.: 8-800-500-33-50 (безкоштовно по Україні).
  7. Національна «Гаряча лінія» по запобіганню торгівлі людьми: Тел.: 8-800-500-22-50 (безкоштовно по Україні).

 

Памятай! Безвихідних ситуацій не буває!



 

 

 

 

Шкідливі звички: звідки «ноги ростуть»?

Звідки взагалі беруться шкідливі звички людини і для чого вони йому? Деякі з нас вважають, що куріння допомагає розслабитися і зняти стрес, зайняти якесь особливе становище в суспільстві (так вважається у підлітків), але за все це доводиться платити своїм здоров’ям, від якого залежить наше майбутнє і здоров’я наших дітей.

Шкідливі звички: алкоголізм і наркоманія, – починаються з того, що людина хоче піти від своїх проблем, забутися, але в той момент вона не усвідомлює, що цим в тисячі разів погіршує свій стан. Покурити «за компанію» з друзями і виглядати при цьому «крутіше» – ось на чому грунтуються шкідливі звички молоді.

В даний час існує безліч клінік, які допомагають у боротьбі проти шкідливих звичок, та їх профілактиці відсутність яких дозволяє жити повноцінним життям і мати здорових дітей, адже життя без шкідливих звичок – це головна складова нашого майбутнього.

                Велике значення для збереження здоров’я людини має спосіб її життя. Сучасна молодь у переважній більшості випадків не замислюється над своєю поведінкою, недбало ставиться до власного здоров`я, культивує шкідливі звички. Відомо, що майже 75% хвороб дорослих людей “зароблені” ними в дитячі та підліткові роки. Тому основне завдання батьків та школи полягає, в формуванні у підростаючого покоління валеологічної поведінки, оскільки в дорослому віці спосіб життя змінити значно важче, вкорінених шкідливих звичок позбавитись майже неможливо.

Давайте боротися за те, щоб наше покоління, щоб наші діти і онуки жили у здоровій країні, адже що може бути дорожче ніж здоров’я. Давайте позбавлятися від шкідливих звичок!

 

 

 

 



Як розпізнати гострий кризовий стан дитини і що з цим робити

 

Проблема самогубства є актуальною, тому педагогам та батькам слід мати уявлення про ранні ознаки суїцидальних намірів і вміти їх розрізняти. До таких ознак відносять:

  • Попередня спроба самогубства: у багатьох молодих людей, котрі закінчують життя самогубством, було спроба суїциду раніше.
  • Усні загрози: деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямі твердження: «Я не можу цього витримати», «Я не хочу більше жити», «Я хочу покінчити із собою». Часто вислови можуть бути замасковані: «Ви не повинні за мене турбуватись», «Я не хочу створювати вам  проблеми»,  «Скоро, дуже скоро цей біль буде позаду», «Вони дуже скоро пожаліють, коли я їх залишу» і т. п. Всі загрози повинні сприйматися серйозно.
  • Зміни в поведінці: наприклад, активні люди можуть стати замкнутими і заглибитись у себе; нерішучі люди можуть здійснювати надзвичайно ризиковані вчинки.
  • Токсикоманія, наркоманія, алкоголізм.
  • Незвичні покупки: людина може прагнути купити зброю, мотузку та інші речі, які можуть викликати у вас підозру.
  • Відмова від власності: той, хто вирішив здійснити самогубство, може роздавати власні речі.
  • Ознаки депресії: це можуть бути зміни у вживанні їжі, порушення сну, тривожність, неврівноваженість, втрата інтересу до будь-якої діяльності.
  • Проблеми в школі: пропуски уроків, емоційні вибухи або інша поведінка невластива даній дитині і т. п.
  • Теми смерті: бажання закінчити своє життя може проявлятися в малюнках, у поезії, записах у щоденнику і т. п.
  • Раптові (неочікувані) стани ейфорії: людина має щасливий вигляд після тривалого депресивного стану – це означає, що вона відчуває полегшення від остаточно прийнятого рішення про скоєння самогубства.
  • Інші ознаки: часті інциденти, скарги та фізичний стан організму, гіперактивність, агресивність, неадекватна поведінка з метою привернення уваги або досить тривале переживання горя після втрати когось.

Складно зрозуміти мотив поведінки, але завдання людини бути чуйною й уважною до кожного. Треба створити такий психологічний клімат, щоб ніхто не почувався самотнім, невизнаним і неповноцінним.

 

Допомога

  • Підбирайте ключі до розгадки суїциду.
  • Попередження самогубства полягає не тільки в піклуванні та участі друзів, а і в здатності розпізнавати ознаки суїцидальних намірів.
  • Обов’язково з’ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою.
  • Прийміть суїциданта як особистість. Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не зможе наважитися на самогубство. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте у відповідності зі своїми власними почуттями та переконаннями.
  • Налагодьте турботливі стосунки. Не існує вичерпної відповіді на таке серйозне запитання: як можна попередити самогубство? Але ви можете зробити величезний крок вперед, якщо приймете людину, котра перебуває у відчаї. У цій ситуації є час не для моралізування, а для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, але й невербально.
  • Будьте уважним слухачем. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини – що б то не було - печаль, провина, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, це буде доказом вашої зацікавленості й турботи.
  • Не сперечайтеся. Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, і спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й втратити людину.
  • Не пропонуйте невиправданих утіх. Суїциданти з презирством ставляться до зауважень на зразок: «Нічого, нічого, у інших такі ж проблеми, як у тебе» та до інших подібних кліше, оскільки вони різко контрастують з їхніми стражданнями. Ці фрази лише принижують їх почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними.
  • Пропонуйте конструктивні підходи. Потенційному самогубцю потрібно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що він може говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи помста.
  • Вселяйте надію. Основи для реалістичної надії мають бути подані переконливо і м’яко. Дуже важливо, якщо ви підкреслите людські можливості й силу, а також те, що кризові стани, звичайно минають, а самогубство безповоротно.
  • Не залишайте людину у випадку ситуації високого суїцидального ризику. Залишайтеся з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не пройде криза чи не з’явиться допомога. Пам’ятайте, що підтримка вимагає від вас певної відповідальності. Ви можете скласти з людиною так званий суїцидальний контакт. Тобто попросити зв’язатися з вами перед тим, як вона наважиться на  суїцид.
  • Оцініть міру ризику самогубства. Спробуйте визначити серйозність, можливого суїциду. Адже наміри бувають різні – починаючи від скороминучих, нечітких думок про таку можливість і закінчуючи чітко розробленим планом  самогубства певним способом.
  • Незаперечним фактом є те, що чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенційний ризик.
  • Зверніться за допомогою до спеціалістів. У суїцидантів звужене поле зору, своєрідна тунельна свідомість. Перше їх прохання – це часто прохання про допомогу. Хорошим помічником може бути священик, сімейний лікар. Не можна недооцінювати допомогу психіатрів чи кваліфікованих психологів.
  • Ще однією формою допомоги є сімейна терапія. Члени сім’ї надають підтримку, висловлюють турботи і прикрощі, конструктивно визначають більш комфортний  стиль спільного життя.
  • Важливість збереження турботи і підтримки. Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти чи сім’я не повинні дозволити собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. Половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку психологічної кризи.

 

 

 

 

 

                                         Засідання педагогічної майстерні

4 листопада 2014 року в нашому закладі відбулося засідання педагогічної майстерні на тему:  «Комфортні умови навчання як запорука розвитку творчої особистості».

В ході засідання були розглянуті питання психологічного комфорту та захисту дитини.
Захід складався з двох частин6 теоретичної та практичної.
Під час розгляду теоретичних питань було висвітлено інформацію про основи психологічного комфорту. Під час проходження практичної частини заходу вчителі мали змогу:

  •  відчути себе комфортно;
  •  визначити що є комфортом для кожного особисто;
  •  створити ідеальний навчальний заклад з ідеальними умовами для навчання та багато іншого.

За умов такої роботи вчителі отримали змогу визначити для себе нові методи створення психологічного комфорту під час навчального процесу.















 



 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Поради батькам п’ятикласників

 

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.
Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі. 

 

 Рекомендовано листом МОН від 24.05.2013 №1/9-368"Про організацію навчально-виховного процесу у 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладів і вивчення базових дисциплін в основній школі"



 

 

 

ЯК ПОВОДИТИСЬ ПІД ЧАС ЗНО ?

 

 Пам'ятка випускникові!!!

 

 1.Позбутися хвилювання у перші хвили­ни тестування допоможе глибоке дихання: зробіть вдих, потім повільний видих, уяв­ляючи при цьому, що вдихаєте цілющий кисень, енергію, а видихаєте — хвилювання, невпевненість.

 2.Не слід лякатися та засмучувати­ся у першу ж хвилину іспиту, що нічо­го не знаєш. Такого просто не може бути! Почніть із того запитання, на яке можете правильно відповісти. Поступово пригадаєте й інші відповіді.

 3.Якщо не знаєте відповіді, то краще за­питання залишити й перейти до наступного. Якщо залишиться час, можна буде потім повернутися.

 4.Пам'ятайте, що завдання в тестах не пов'язані одне з одним, тому знання, які застосували в одному, вже вирішеному, за­звичай не допомагають, а тільки заважають концентруватися та правильно відповідати далі.

5.Більшість завдань можна швидше ви­рішити, якщо не шукати одразу правильний варіант відповіді, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє сконцентрувати увагу на одному-двох варіантах.

6.Залиште час для перевірки своєї робо­ти, щоб встигнути продивитися її та помі­тити явні помилки.
 

ЧОТИРИ СПОСОБИ УСЕ ВСТИГНУТИ
 

 Незабаром розпочнуться іспити ЗНО. Як усе встигнути вивчити, повторити та ще й вирішити особисті справи? Скористайтесь цими способами у боротьбі із втомою, на­пруженням, браком часу.

1.Плануйте завтрашній день. Заведіть блокнотик, у який щовечора записуйте, що вам треба зробити завтра. І обов'язково пере­віряйте, чи все із запланованого встигли зробити. Не дивіться телевізор. Ваше життя на­багато цікавіше, ніж життя героїв серіалу чи події у світі. Якщо станеться щось гло­бальне, то ваші друзі, родичі сповістять вас. Не забувайте, вам ще потрібно багато встигнути для свого зоряного майбутнього! Переконайтесь — життя без телевізора є!

 2.Навчіться відпочивати. Відпочинок теж потрібно занести до списку важливих справ. Тільки після доброго відпочинку, прогулян­ки відновиться ваша розумова працездат­ність і здатність запам'ятовувати складний навчальний матеріал.

3.Переводьте увагу з одного заняття на інше. Зміна видів робіт усуває одноманітність. Піс­ля того, як ви 3 години просиділи за книж­ками, можете піти на консультацію до друзів або допомогти батькам.

4.Визначте пріоритети. Почніть свій день із вирішення важливого завдання. Менш важливі справи залиште на завтра.

За:  http:chutosvita.at.ua

 

 

                            
                                    Гіперактивна дитина. Рекомендації батькам.

 

В цілому прийоми модифікації поведінки дітей з гіперактивністю можна звести до наступних:

•     У своїх стосунках з дитиною дотримуйтеся "позитивної моделі". Хваліть її, коли вона на це заслужила, підкреслюйте успіхи. Це укріплює упевненість дитини у власних силах, підвищує її самооцінку.

•     Уникайте повторень слів "ні" і не "можна".

•     Розмовляйте з дитиною завжди стримано, спокійно, м'яко.

•     Давайте маляті лише одне завдання на певний відрізок часу, щоб він міг його завершити.

•     Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

•     Заохочуйте дитину за всі види діяльності, що вимагають концентрації уваги (наприклад, робота з кубиками, розфарбовування, читання).

•     Підтримуйте удома чіткий розпорядок дня. Час їди, виконання домашніх завдань і сну щодня повинно відповідати встановленому режиму.

•     Уникайте, по можливості, скупчення людей. Перебування в крупних магазинах, на ринках, в ресторанах і т. д. впливає на таку дитину надмірно стимулююче, збуджує дію.

•     Під час ігор обмежуйте дитину одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих приятелів.

•     Оберігайте дитину від перевтоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.

•     Надайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисні щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття, ігри.

•     Постійно враховуйте недоліки дитини.
 

Гіперактивність може стримуватися за допомогою вищеназваних заходів.
 

За: http:teacher.at.ua
 

 

 

 

 

 

Безпека дитини - інструкція для батьків.

 

1. Якщо дитина вміє говорити, вивчить із нею у першу чергу її повне П.І.Б., адресу проживання, місце роботи батьків, як дістатися додому або до вас на роботу, домашній та мобільні телефони батьків, дату свого народження.

2. Якщо дитина відправляється гуляти або виходить з вами в місто, покладіть в її кишеню заламіновану «візитку» або паперовий листочок в водонепроникному мішечку з контактною інформацією, що представлена вище.

3. Маленьких дітей не відправляйте на прогулянку одних; для дітей старшого віку обмежте місце прогулянки, час, позначте час контрольного контакту з вами.

4. Суворо накажіть дитині питати дозволу, якщо вона кудись хоче відійти з обумовленого місця прогулянки;

5. Фотографуйте дитину кожні три місяці, бажано в звичайному одязі, в звичайному повсякденному вигляді - близько 80% батьків зниклих дітей не мають свіжих фотокарток дитини; майте завжди в межах досяжності найсвіжіше фото дитини;

6. Купіть дитині телефон і домовтеся з нею про зв'язок в певні проміжки часу, телефонуйте дитини самі, якщо вона не виходить на зв'язок у встановлений час.

7. Підключіть дитині послугу мобільного оператора з визначенням місцезнаходження за телефоном;

8. Регулярно пояснюйте дитині правила дорожнього руху, правила безпеки в громадських місцях, говоріть про те, що не можна брати від незнайомих людей їжу, напої, іграшки, йти з ними, якщо ви її про це не попереджали, і навіть просто спілкуватися без присутності батьків або супроводжуючих дитину дорослих.

9. Будьте в курсі того, з ким спілкується ваша дитина, знайте їх контактні дані, адресу проживання.

10. Хай завжди у вас будуть контакти вчителів, тренерів, керівників гуртків.

11. Будьте в тісному контакті з дитиною, стежите за змінами в її настрої, відразу намагайтеся з'ясувати причини.

 

 

ПАМ’ЯТКИ БАТЬКАМ

 

      Шановні батьки! Якщо ваші діти вам дорогі, якщо ви хочете бачити їх щасливими, допоможіть їм зберегти своє здоров’я. постарайтеся зробити так, щоб у вашій родині заняття фізкультурою й спортом стали невід’ємною частиною спільного дозвілля.

  • Поважайте спортивні інтереси та вподобання своєї дитини!
  • Підтримуйте її бажання брати участь у спортивних заходах класу й школи!
  • Самі беріть участь у спортивних заходах класу й школи: це сприяє зміцненню вашого авторитету в очах власної дитини!
  • Виховуйте у своїй дитині повагу до людей, що займаються спортом!
  • Розповідайте про свої спортивні досягнення в дитинстві та підлітковому віці!
  • Даруйте своїй дитині спортивний інвентар і спорядження!
  • Власним прикладом демонструйте ставлення до фізкультури й спорту!
  • Робіть зі своєю дитиною прогулянки свіжим повітрям усією родиною, походи й екскурсії!
  • На почесному місці дома розміщуйте нагороди за спортивні досягнення своєї дитини!
  • Підтримуйте свою дитину в разі невдач, загартовуйте її волю та характер!

 

Пам’ятка батькам з використання дитиною комп’ютера

 

  • Щоб батьки могли контролювати користування комп’ютером дитиною, вони повинні самі хоча б на елементарному рівні вміти ним користуватися.
  • Дитина не повинна грати в комп’ютерні ігри перед сном.
  • Кожні 20-30 хвилин роботи за комп’ютером необхідно робити перерву.
  • Дитина не повинна працювати за комп’ютером більше 1,5 – 2 годин.
  • Батьки повинні контролювати придбання дитиною комп’ютерних дисків з іграми, аби запобігти шкоді дитячому здоров’ю й психіці.
  • Якщо дитина не має комп’ютера вдома й відвідує комп’ютерний клуб, батьки повинні знати , в якому клубі вона буває та з ким там спілкується.
  • Якщо дитина дуже захоплюється комп’ютером і весь вільний час проводить у комп’ютерному клубі, необхідно побувати там разом з нею.
  • Якщо дитина використовує комп’ютер безвідповідально, необхідно увести пароль.

 

За І.М. Рибальченко. Взаємодія з батьками. Х.: Вид. група «Основа»,

2007, с. 160-161.

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

  • Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, незважаючи на невдачі, які її вже спіткали або можуть спіткати.
  • Обов’язковий прояв батьками інтересу до школи, класу,  в якому вчиться дитина, до кожного прожитого нею шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після шкільного дня.
  • Обов’язкове знайомство з її однокласниками й можливість спілкування дітей після школи.
  • Неприпустимість фізичних засобів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо в присутності інших (членів родини, однолітків).
  • Врахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні й нетовариські діти набагато довше звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчують з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість.
  • Надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація обгрунтованого контролю за її навчальною діяльністю.
  • Заохочення дитини, і не тільки за успіхами у навчанні. Моральне стимулювання досягнень дитини.
  • Розвиток самоконтролю, самооцінки й самодостатності дитини. Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик в одній зі своїх книг опублікував правила, які допоможуть батькам підготувати дитину до самостійного життя серед однолітків у школі під час адаптаційного періоду. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їхньою допомогою готувати дитину до дорослого життя:
  • Не віднімай чужого, а своїм ділися.
  • Попросили – дай, намагаються відняти – захищай.
  • Кличуть грати – іди, не кличуть – запитай дозволу грати разом, це не соромно.
  • Грай чесно, не підводь своїх товаришів.
  • Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Двічі ні в кого нічого не проси.
  • Будь уважним усюди, де потрібно виявити уважність.
  • Через оцінки не плач, будь гордим.
  • Із вчителями через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся.
  • Намагайся все робити вчасно й думати про гарні результати, вони обов’язково в тебе будуть.
  • Не зводь наклепів і не наговорюй ні на кого.
  • Намагайся бути акуратним.
  • Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.
Пам’ятай! Ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх!

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ СЕРЕДНІХ І СТАРШИХ КЛАСІВ

 

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

  • побутові (повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять тощо);
  • емоційні (демонструйте віру в можливості дитини, не втрачайте надії на успіх, радійте найменшим досягненням, чекаючи на успіх, виявляйте любов і терпіння, не ображайте її у разі невдачі тощо);
  • культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми, дисками; використовуйте Інтернет для навчальних занять, разом дивіться навчально-пізнавальні програми по телевізору, обговорюйте побачене тощо).

2.  Слухайте свою дитину: нехай вона переказує те, що треба заучувати, запам’ятовувати, періодично диктуйте тексти для записування, перевіряйте знання за запитаннями підручника і т. ін.

3. Регулярно знайомтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю і надання можливої допомоги.

4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій ви маєте успіх.

5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків має бути не оцінка, а знання, навіть якщо сьогодні ними скористатися неможливо. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де коли ці знання стануть у нагоді.

6. Не залишайте без уваги вільний час  дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших, краще порівняйте її із собою – це дає надію.

7. У середніх класах підлітки можуть виконувати домашні завдання спільно: це підвищує відповідальність, адже завдання виконують не тільки для себе, але і для інших. Наберіться терпіння, коли діти займаються навіть по телефону: уточнюють, обговорюють, сперечаються.

8. Намагаючись пояснити різні способи виконання завдання, не відмовляйтеся від свого рішення. Це стимулює активність школяра.

9. Давайте відчути дитині, що любите її незалежно від успішності, помічаєте пізнавальну активність навіть за окремими результатами.

10. Пам’ятайте, що, за науково-обгрунтованими нормами, над виконанням всіх домашніх завдань учні п’ятих – шостих класів повинні працювати до 2,5 годин, сьомих-восьмих – до 3 годин, восьмих-дев’ятих – до 4 годин. Порівняйте, наскільки близькі ці норми до кількості годин, які витрачає ваша дитина на домашню роботу. Допомагайте дотримуватися рекомендацій: це важливо для здоров’я, психічної рівноваги та хорошого ставлення дитини до навчання.

11. Створюйте традиції й ритуали, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

 

За І.М. Рибальченко. Взаємодія з батьками. Х.: Вид. група «Основа»,

2007, с. 134-135.

 

 

10 кроків, щоб стати кращими батьками

                                          Як можна допомогти дитині добре поводитись?

 

Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.

 

  • Подавайте дітям приклад хорошої поведінки. Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування. 
  • Змінюйте оточення, а не дитину.Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість. 
  • Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте. 
  • Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.
  • Надавайте  великого значення заохоченням і покаранням. В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.
  • Обирайте виховання без побиття та крику. На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

 

Факти, що можуть Вас здивувати...

Діти часто не розуміють, чому їх покарано. Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.

         Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти.Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.

         Діти мають право на позитивне ставлення до себе. Уряд України зобов’язався дотримуватись принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.

 

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття.                      

Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого.

Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому.

Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише  собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З ВИКОРИСТАННЯ

ЕФЕКТИВНИХ СТРАТЕГІЙ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ

1. «Виграти – виграти».

У чому полягають мої справжні потреби? Чого прагне протилежна сторона? Чи хочу я благополучного виходу для нас обох?

2. Творчий підхід.

Які нові можливості розкриваються цією ситуацію? Замість того щоб думати, «як це могло б бути», чи бачу я нові можливості в тому «що є»?

3. Емпатія.

Як би я почувався на місці протилежної сторони? Що намагається сказати протилежна сторона? Чи вислухав я думку іншої сторони як слід? Чи знає протилежна сторона, що я її чую?

4. Оптимальне самоствердження.

Що я намагаюсь змінити? Як я можу сказати про це без обвинувачень? Чи відповідають мої слова моїм почуттям, а не моїм думкам про те, хто правий, а хто винний? Чи дотримуюсь я формули «Будь м’яким із людьми і жорстким з проблемою»?

5. Спільна влада.

Чи не зловживаю я своєю владою? Чи не зловживає своєю владою протилежна сторона? Чи не можемо ми співпрацювати замість того, щоб сперечатися?

6. Управління емоціями.

Що я відчуваю? Чи покладаю я на когось провину за свої почуття? Що я хочу змінити? Чи позбавився я бажання покарати протилежну сторону? Що я можу зробити для того, щоб краще володіти своїми почуттями?

7. Готовність вирішити конфлікт.

Чи дійсно я хочу вирішити конфлікт? Чим викликана моя образа: минулим неприємним інцидентом, потребою, яку я ніяк не можу задовольнити, моєю упередженістю, у якій я ніяк не можу зізнатись собі.

8. Картографія конфлікту.

У чому полягає питання, проблема конфлікту? Хто його головні учасники? Визначте потреби кожного учасника конфлікту (тобто порушення яких інтересів призвело до виникнення конфлікту). Що слід зробити, щоб знайти розумний вихід із складної ситуації?

9. Розробка альтернатив.

Які варіанти розвитку конфлікту можна передбачити? Визначте найбільш прийнятий для всіх сторін.

10. Переговори.

Чого я хочу добитись? Сформуйте чітке уявлення про загальний результат, тоді Ви зможете визначити свою подальшу поведінку. Як можна добитись справедливого результату, прийнятного для всіх? Чи не ігнорую я пропозиції іншої сторони? Чи не наполягаю лише на своїх доводах? Які питання я згоден включити в спільну згоду?

11. Посередництво.

Чи можемо ми самостійно вирішити проблему? Можливо, нам потрібен посередник? Хто може стати посередником у вирішенні конфлікту? Чи підходить мені роль посередника у вирішенні конфлікту? Як я маю діяти, щоб не образити жодну з конфліктуючих сторін?

12. Розширення кругозору.

Чи бачу я всю картину конфлікту, а не лише власну позицію в ньому? До чого може у майбутньому призвести заглиблення конфліктної ситуації?

 

За навчальним виданням: Батьківські збори. 5-9 класи. Розробки заходів. / Упоряд. О.В. Гноінська. – Х.: Веста:  Вид-во «Ранок» 2008, с. 127-129.

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ

РІВНЯ  СТРАХІВ У ДИТИНИ

 

  • Пам’ятайте, що дитячі страхи – це серйозна проблема й не треба сприймати їх тільки як «вікові» труднощі.
  • Не іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати не від кого, й остаточно закриється.
  • Спрямовуйте та контролюйте перегляд дитячих мультфільмів, намагайтеся, щоб діти дивилися передачі з позитивними героями, орієнтовані на добро, тепло.
  • Прагніть до того, щоб у родині була спокійна, доброзичлива атмосфера, уникайте конфліктів, сварок, особливо в присутності дітей.
  • Не залякуйте дитину: «Не будеш спати – покличу вовка» тощо.
  • Більше заохочуйте, схвалюйте й морально підтримуйте дитину.
  • Малюйте з дитиною страх і все те, чого вона боїться. Тему смерті краще виключити. Саме заняття має тривати не більше 30 хвилин.
  • Малюйте страх фарбами, у кілька прийомів.
  • Після закінчення заняття похваліть дитину, а через кілька днів обговоріть із нею малюнок.
  • Можна запропонувати знищити малюнок: порвати або спалити.
  • Не чекайте швидкого результату, страх не зникне одразу.
  • Змініть образ страху.
  • Грайте за ролями. Ігри за ролями гарні тим, що дозволяють моделювати практично будь-яку ситуацію, що викликає в дитини тривогу, і розв’язати її ненав’язливо, у грі, формуючи в такий спосіб у свідомості дитини подолання свого страху.
  • Посміхайтеся разом з дитиною. Цей спосіб передбачає наявність бурхливої фантазії в батьків. Якщо ваша дитина боїться, наприклад, грози, постарайтеся придумати яку-небудь історію (обов’язково страшну!) із власного дитинства про те, що ви й самі точно так само боялися грози, а потім перестали. Нехай син або дочка посміється з вами. Адже одночасно вони сміються й над своїм страхом, а отже, вже майже перемогли його. Важливо, щоб дитина зрозуміла: «У мами чи тата були такі самі страхи, а потім вони минули, отже, це пройде й у мене».
  • І пам’ятайте – дитина має право на помилку! Вона має знати – батьки в будь-якій ситуації підтримають її й не стануть менше любити!

 

За О. А. Атемасова «Проблеми розвитку та корекція емоційної сфери молодших школярів». – Х.: Вид-во «Ранок», 2010, с. 133.

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З ПІДТРИМКИ

ПОЗИТИВНОЇ САМООЦІНКИ У ПІДЛІТКА

     Людині потрібно, щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали, щоб вона була комусь потрібна і близька, щоб у неї був успіх у справах, навчанні й роботі, щоб вона могла реалізувати власні здібності, вдосконалюватися, поважати себе. Основа самооцінки дитини закладається в залежності від того, як із нею поводяться батьки. Якщо вони розуміють і приймають її, терпляче ставляться до її недоліків і промахів, вона виростає з позитивним ставленням до себе. Якщо дитину постійно «виховують», критикують і муштрують, самооцінка її виявляється низькою, хибною.

     Загальний закон тут простий: у дитинстві ми дізнаємось про себе лише зі слів та ставлення до нас рідних. Образ дитини будується зовні, рано чи пізно вона починає бачити себе такою, якою її бачать інші. Кожним зверненням до підлітка – словом, вчинком, інтонацією, жестом, виглядом і навіть мовчанням – ми сповіщаємо йому не лише про себе, але й завжди про нього, а часто саме про нього.

      Від знаків любові й визнання у підлітка складається відчуття: «Зі мною все гаразд», «я – добрий». А від сигналів засудження, невдоволення, критики – відчуття: «зі мною щось негаразд», «я – поганий». Покарання, а тим більше саме покарання, лише заглиблює його відчуття неблагополуччя й нещастя. Унаслідок підліток, врешті-решт, може дійти висновку: «Поганий, то й нехай! І буду поганим!» Це – виклик, за яким приховується гіркота відчаю.

         Щоб не допустити глибокого розладу дитини із самим собою і навколишнім світом, потрібно постійно підтримувати її самооцінку, відчуття самоцінності. Це можна зробити, керуючись наступними принципами:

  • Безумовно приймати дитину такою, якою вона є.
  • Активно співчувати її потребам і хвилюванням.
  • Бути разом із нею (читати, поділяти захоплення, відпочивати).
  • Не втручатися в ті її заняття, з якими вона справляється самостійно.
  • Допомагати, коли просить.
  • Підтримувати успіхи.
  • Довіряти їй свої почуття.
  • Конструктивно вирішувати конфлікти.
  • Використовувати в повсякденному спілкуванні фрази: «Мені добре з тобою», «Мені подобається, як ти…», «Ти, звичайно, впораєшся», «як добре, що ти у нас є».
  • Бути міцними й послідовними. Діти – тонкі психологи. Вони чудово відчувають слабкості дорослих. Тому, не дивлячись на вашу готовність до компромісу, син або донька мають знати, що батьківський авторитет непорушний. Якщо ж дорослі демонструють підлітку власну невитриманість, істеричність, непослідовність, важко чекати від нього доброї поведінки.

За навчальним виданням: Батьківські збори. 5-9 класи. Розробки заходів. / Упоряд. О.В. Гноінська. – Х.: Веста:  Вид-во «Ранок» 2008, с. 158-159.

 

 

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ

«Тілесні покарання – хибний спосіб виховання»

 

          Караючи дитину «під гарячу руку» ви демонструєте гірше володіння собою, аніж вимагаєте цього від дитини, роблячи це не для виправлення дитини, а щоб розрядити нервову напругу. Слід пам’ятати, що ми не можемо дати дітям більше, ніж маємо самі.

  • Показуючи при дітях гірші риси свого характеру, ви подаєте їм поганий приклад.
  • Тілесні покарання вимагають від батьків менше розуму та здібностей, ніж будь-які виховні заходи.
  • Поведінка дитини буде непередбаченою, вона не буде розуміти та приймати закони моралі.
  • Ляпаси можуть лише утвердити, але не змінити поведінку дитини.
  • Задача дисциплінарної техніки – змінити бажання дитини, а не лише її поведінку.
  • Покарання примушують дитину побоюватись втратити батьківську любов. Вона почуває себе знедоленою та починає ревнувати до брата чи сестри.
  • Часті покарання спонукають дитину зоставатися інфантильною.
  • У покараної дитини може виникнути вороже почуття до батьків. І щойно в ній поєднаються два почуття – любов та ненависть, як зразу виникає внутрішньо особистісний конфлікт.
  • Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур’я.
  • Говоріть з дитиною так, щоб не залишалось жодного сумніву в тому, що ви керуєтеся турботою і тривогою за неї, а не бажання відмахнутися, образити.
  • Будьте навіть у дрібницях до кінця правдивими і чесними зі своїми дітьми. Незначну домішку брехливості, штучності діти помічають дуже добре.
  • Не забувайте поділитись зі своїми дітьми досягненнями й невдачами, тоді вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.
  • При можливості доцільно замінити покарання на:
  1. терпіння (це найбільша доброчесність, яка може бути в батьків);
  2. пояснення (поясніть дитині, чому її поведінка неправильна, при цьому будьте по-можливості стислі);
  3. відволікання (постарайтесь запропонувати вашій дитині щось більш привабливе, аніж те, що їй заманулося);
  4. заохочування (це більш ефективно, ніж покарання).

 

За навчальним виданням: Батьківські збори. 5-9 класи. Розробки заходів. / Упоряд. О.В. Гноінська. – Х.: Веста:  Вид-во «Ранок» 2008, с. 40-42.

 

 

Семінар для практичних психологів міста та області, які підвищують свій фаховий рівень в КОІППО.

/Фото з семінару на сторінці  "Наші фото/Шкільні будні" (активуйте щоб перейти або скористайтеся головним меню сайту)/

/Демонстраційний відеоматеріал підготований до семінару можна переглянути на сторінці  "Шкільне відео/ Шкільні будні" (активуйте щоб перейти або скористайтеся бічним меню сайту)./

Тема семінару: “Діяльність волонтерського загону "Центр толерантності", організація роботи ШСДК "Порозуміння" в школі”.

План роботи семінару:
1.Презентація навчального закладу.
2.Вступне слово керівника навчального закладу.
3.Презентація досвіду роботи практичного психолога школи Козинець О.В.
3.1. Актуальність питання здійснення психологічного супроводу навчально — виховного процесу (Козинець О.В.  практичний психолог школи).
3.2. Передумови створення загону “Центр толерантності” (Козинець О.В. практичний психолог школи).
3.3. Презентація уривків урочистої посвяти в волонтери та підсумків проведення тижня толерантності (Козинець О.В.  практичний психолог школи).
3.4. Організація роботи “Шкільної служби розв'язування конфліктів Порозуміння” в ЗОШ  І — ІІІ ступенів №3 (Козинець О.В.  практичний психолог школи).
3.5. Розповідь учня - медіатора про специфіку діяльності ШСРК в школі (Барабаш О. 10-А клас).
3.6. Презентація емблеми та девізу ШСРК “Порозуміння”. Розповідь про особливості роботи учнів - медіаторів (Пахомова М. 10-Б клас).
3.7. Демонстрація рекламного ролика ШСРК “Порозуміння” (Прядун В. 10-Б клас).
4.Підведення підсумків роботи.

 

 

«Не можна  вилікувати  тіло – не лікуючи  душу, і  навпаки:   
  вилікувати  душу  неможливо зневажаючи  тіло»  
/ Гіппократ/

            Багато  хто з  нас живе  з  відчуттям болю від  якого потерпає і  тіло і душа. Що  ми  зазвичай  робимо, вперше  відчувши  біль? Починаємо  ковтати  пігулки, ніби  говорячи йому: «Замовчи,  я не  бажаю  тебе чути!». І на  якийсь час   біль змовкає, але потім обов’язково дає  про  себе  знати з наростаючою  силою,  переростаючи  в    значно  серйознішу  проблему,  яку тільки  пігулками  не  заглушити.
       Чому?
       Тому, що  будь - який біль означає,  що  ми  в  повсякденній  суєті  забули, власне,   про  себе.
     Забули,  що  шлях  до  благополуччя, здоров’я і  процвітання  починається  з маленького  кроку  на  зустріч  собі. З бажання розплутати  клубок життєвих  негараздів, розчарувань та тривог. З відновлення  глибинної  любові  і  поваги  до  самого себе.
    
      Все можливо, тільки  не варто  залишатись  один на один зі  своїми  проблемами, адже є психологія -  наука, що протягом  віків допомагала людині знаходити  вихід  із  найскладніших  ситуацій.  Довіртесь собі, дозвольте  психологу  вам допомогти, адже Ви  варті  того,  щоб бути  щасливими.      
   
      Тому – індивідуальна  консультація у психолога  - це час, який належить тільки Вам!      Це час та місце, де можна вільно думати та відчувати,  аналізувати та змінюватися  ефективно  вирішуючи  всі свої  життєві проблеми.
        На консультації у психолога Ви зможете зрозуміти, чому виникають складнощі та проблеми у Вашому житті та як їх можна уникати або долати.
      Це можливість поміркувати про себе та своє життя, можливість визначитися з тим, як саме ви хочете жити, які стосунки з навколишніми мати, як зробити своє життя наповненим енергією та натхненням. 
 
На  консультації  у  психолога  ви  завжди  знайдете:
  -  увагу;
  -  конфіденційність;
  -  необхідну допомогу та  підтримку
 
    Психолог  не дає конкретних  порад, не  оцінює «правильно – неправильно», «добре – погано».  Психолог використовує  свої  знання, навички, практичний  досвід,  щоб допомогти  Вам побачити  та  усвідомити причини своїх проблем та  шляхи  їх  вирішення.